Як і з багатьма іншими стравами, варто визнати, що немає одного класичного рецепту, за яким готують кутю. Українська кутя — це обрядова солодка пісна страва, яка традиційно готується до святкування Святвечора.

В першу чергу, кутя — це страва поминальна, її ще називають коливом. Страва ця складається із зерна, политого медом. Є така версія, що зерно, яке складає основу куті здавна символізує саме життя, яке минає і відроджується, а конкретніше: єдність роду, минулих, теперішних та майбутніх поколінь. А мед до куті давали, щоб душам наших предків жилося солодко на тому світі. І навіть досі з прадавніх часів збегріглася традиція залишати ложку куті на тарілці під час вечері для тих, кого вже немає з нами. Ось такий цікавий символізм.

Я особисто їла кілька різних варіантів куті, а ще про кілька різних варіантів чула. Пробувала поминальну кутю з рисом та родзинками на Житомирщині, яка подається на початку поминків. Часом і на Святвечір готують кутю з рису замість пшениці чи ячменю.

Ще мені пощастило спробувати рідку кутю з халвою, родом з Тернопілля. Розказували мені, що буває ще й така кутя (здається мені, то було про Закарпаття), де ставиться на стіл велика тареля, на неї кладеться відварена пшениця, на то все діло шарами кладуть мак, горіхи, родзинки і все щедро поливається медом.

Але найчастіше все-таки мені доводилося куштувати кутю з пшениці, з перетертим маком, подрібненими горіхами, родзинками та медом. Дехто ще доводить кутю до рідкої консистенції за допомогою узвару або води з медом. У мене в сім’ї в дитинстві готувалася “суха” кутя, тобто не розбавлена. Тепер я все-таки трохи додаю куті рідкості, щоб “легше йшло” – але це вже вибір кожного, на власний смак.

Зараз, коли асортимент продуктів є практично необмеженим, є можливості експериментувати і з сухофруктами, і з горіхами, додаючи різноманітні кеш’ю та мигдаль, курагу, фініки і т.д. Та основа залишається незмінною: зерно, сухофрукти, мед.

А ось, власне, і сам рецепт куті. Read More